Голова ради

Левко Микола Васильович

Робочий телефон: 4-67-78

Декларація про доходи

 

Секретар ради

Горук Марія Дмитрівна

 

Івано-Франківська область, Снятинський район

 

До складу сільської ради входять села: Олешків, Любківці.

 

Олешків (Oleshkiv) – село на р. Прут, пд.-сх. Заболотова. Топонім походить від особової назви Олешко + суф. -ів, утворений за аналогією до містоназви Київ + ів). Якщо Київ – місто Кия, то Олешків – власність якогось Олешка, про що прозоро говорить нам присвійний суфікс “ів”. Відоме з 1469 року. Зафіксовано ряд археологічних пам’яток. Поселення й городище Олешків I (ур. Замчище, східна околиця села) багатошарові: трипільська культура, голіградська культура фракійського гальштату, раннє залізо, культура карпатських курганів, Київська Русь. Поселення Олешків II (ур. Підзамче, східна частина села) давньоруського часу. Поселення Олешків III – пам’ятка трипільської культури. Курганний могильник Олешків IV приналежний культурі карпатських курганів.

Площа населеного пункту – 279,70га.

Населення – 586 чол.

Віддаль до Снятина – 13 км, до Івано-Франківська – 86 км.

У давньоруський час Олешків був значним і чи не найбільшим на Попрутті містом-фортецею. Знищений монголо-татарами у середині XIII ст., Олешків відродився як село у першій половині XV століття.

Нині в селі налічується  221 господарський двір.

На території сільської ради знаходиться приватне виробниче орендне підприємство “Незалежність”.

У 1937–1938 рр. сільська громада під керівництвом війта Юрія Мандяка розпочала будівництво двоповерхового шкільного приміщення, яке було викінчене після війни. Нині у населеному пункті діє загальноосвітня школа III ступенів, фельдшерсько-акушерський пункт, клуб, крамниця.

В селі знаходяться: церква св. Михаїла Архистратига (1863 р.) пам’ятник загиблим у Другій світовій війні односельчанам (1967 р.), могила січовим стрільцям.

 

Любківці (Liubkivtsi) – село на р. Чернява (лів. прит. Пруту), сх. Заболотова. Від патронімної назви Любківці < ОН Любко, що є відкомпозитним дериватом якогось давньослов’янського імені з елементом Люб-, люб: Любомиль, Любомирь, Драгомиль, Миролюб. За переказами старожилів назва поселення походить від прізвища власника села шляхтича Лубковського. Поселяни дерли лубок з липи на постоли, або жили з лупу – військового промислу, трофеїв. Частина села називається Замчище. Виникло у помонгольський час на землях сусіднього Олешкова. Відоме з 1449 року. Має цікаві археологічні пам’ятки. Поселення й городище Любківці I (ур. Городище, західна околиця села) багатошарові: бронзова доба, культура карпатських курганів, ранні слов’яни, Київська Русь. Поселення Любківці II (ур. Підгородище, західна околиця села) та Любківці III (ур. Підгородище) давньоруського часу. Поселення Любківці IV (північний схід села) належало племенам трипільської культури. У 1600–1603 рр. Любківці володіли міським статутом.

Площа нас. пункту – 306,00 га

Населення – 728 чол.

Віддаль до Снятина – 12 км, до Івано-Франківська – 85 км

Село налічує 243 двори.

Тут діє ПВ ОП “Незалежність”, є фельдшерсько-акушерський пункт, бібліотека, крамниця. Пам’ятник Т. Г. Шевченку встановлений у 1993 р. У Любківцях – один з найстаріших на Снятинщині храмів церква св. Михаїла Архистратига, побудована коштом громади наприкінці XVIII століття.