Головна

Снятинщина – мальовнича земля Покуття, благословенний Богом край Черемоша й Пруту, розкішних природних ландшафтів, різноманітних видів флори і фауни. Чисте повітря, м’який клімат, екологічно чисті продукти, джерельна вода. Колоритний край, що багатий історією, неповторними традиціями, звичаями і обрядами.

Снятинський район – територія, де можна отримати емоційне піднесення і від природи, і від спілкування з людьми, які протягом століть не перестають захоплювати та дивувати всіх, хто мав можливість відвідати наш духовно-багатий і мистецьки-творчий край, оспіваний талановитими поетами.
Зустрівшись і поспілкувавшись з обдарованими, гостинними і щедрими людьми, назавжди закохаєшся в цю самобутню, Богом дану землю, батьківщину новеліста світової слави Василя Стефаника і легендарного полковника УПА Василя Андрусяка.  Далекого 1900 р. у нашому краї народилась славна «Завальська Січ», яка стала історичним імпульсом до створення армії Українських Січових Стрільців.

Дух творчості, любові до краси та батьківської землі збагатив українську культуру високохудожніми творами в галузі літератури, музики, образотворчого і фотомистецтва, що їх  створили і ще творять  всесвітньовідомі Василь Касіян, Іван Остафійчук, Ярема Гоян, Ганна Гаврилець, Василь Пилип’юк та Богдана Фроляк. Усі вони є лауреатами Національної премії ім. Тараса Шевченка.

Відвідайте гостинну снятинську землю, де у сьогоденні відчувається подих віків!

 

З повагою

 

Голова районної ради                                                                     Іван УГРИН

« назад до переліку

28.03.2018    
Ярослав Лукавецький – глибоко національний митець із європейською харизмою
 

28 березня 2018 року минає 110 років від дня народження Ярослава Лукавецького (1908-1993),  самобутнього живописця, театрального художника, архітектора, декоратора, педагога, активного культурного та громадського діяча. Ярослав Лукавецький родом з м. Снятина, але більшу частину свого життя провів у Львові, де навчався в художній школі Олекси Новаківського.  В українському та світовому мистецтві наш славний митець зайняв гідну нішу, будучи яскравим представником глибоко національного живопису з виразною європейською харизмою у творчому стилі та пошуку.

Снятинщина нерозривна із іменем Ярослава Корниловича Лукавецького, його ім’ям названо одну із вулиць.  У м. Івано-Франківську з 2002 р. присуджується обласна премія імені Ярослава Лукавецького в галузі мистецтва та архітектури, яка є найвищою на Прикарпатті  відзнакою за вагомий внесок у розвиток образотворчого (живопис, скульптура, графіка), народного, декоративно-ужиткового мистецтва, архітектури і дизайну.  Лауреатами премії ім. Я. Лукавецького, зокрема є снятинці - художник-графік Дмитро Лазаренко, вишивальниця Євдокія Аннюк, художник Володимир Гуменний.

У Снятинській ЦРБ відділом краєзнавчої роботи організовано літературно-мистецьку вітальню на честь видатного художника і архітектора Я. К. Лукавецького. У заході взяли участь представники учнівської молоді і творчої інтелігенції, зокрема заступник  керуючого справами виконавчого апарату районної ради Ігор Чиборак, художники Ярослав Заяць та Дмитро Лазаренко. У ці березневі дні усі разом пригадали і переосмислили  життєвий і творчий шлях унікальної людини, яка залишила нам безцінні мистецькі скарби.

Лукавецький Ярослав Корнілович  (народився 28.03.1908 р у м. Снятин, помер  14.05.1993 р., похований у Снятині).   Майбутній художник народився в сім’ї урядовця. У 1918—1928 рр. навчався в українській гімназії в м. Коломиї. Художню освіту отримав у приватній школі О. Новаківського у Львові (1928—1930); пізніше навчався в приватній художній школі А. Терлецького у Кракові (1930—1932). З 1932 р. — студент Краківської академії мистецтв. У 1936 р. відкрив власну художню школу в м. Коломиї. Входив до складу Асоціації незалежних українських митців (м. Львів). У 1939—1947 рр. жив у м. Станіславі (тепер  - м. Івано-Франківськ); з 1939 р. — інспектор при обласному відділі мистецтв, один із засновників обласного Товариства художників і художньо-виробничих майстерень. У 1941—1947 рр. викладав малювання в школах м. Станіслава; у 1947—1951 рр. — головний художник обласного драматичного театру ім. І. Франка.

У 1951 р. заарештований за звинуваченням в «антирадянській агітації» і засуджений до 10 років тюремного ув’язнення. У 1956 р. амністований; працював у Снятинському культосвітньому училищі. З 1957 р. — керівник художньої студії при Снятинському будинку школяра (ЦДЮТ «Сокіл»), працював у снятинських школах. У 1970-х рр. працював переважно як архітектор, розробив проекти реконструкції музею Василя  Касіяна в Снятині, літературно-меморіального музею В. Стефаника в с. Русові, кінотеатру ім. І. Франка в Снятині тощо (всього близько 40 проектів). 1947 р. — став членом Спілки художників.

1991 р. з проголошенням Незалежності України художник був реабілітований. Того ж року після смерті дружини митець переїхав до Львова.   Після кончини був похований у рідному Снятині.