Головна

Снятинщина – мальовнича земля Покуття, благословенний Богом край Черемоша й Пруту, розкішних природних ландшафтів, різноманітних видів флори і фауни. Чисте повітря, м’який клімат, екологічно чисті продукти, джерельна вода. Колоритний край, що багатий історією, неповторними традиціями, звичаями і обрядами.

Снятинський район – територія, де можна отримати емоційне піднесення і від природи, і від спілкування з людьми, які протягом століть не перестають захоплювати та дивувати всіх, хто мав можливість відвідати наш духовно-багатий і мистецьки-творчий край, оспіваний талановитими поетами.
Зустрівшись і поспілкувавшись з обдарованими, гостинними і щедрими людьми, назавжди закохаєшся в цю самобутню, Богом дану землю, батьківщину новеліста світової слави Василя Стефаника і легендарного полковника УПА Василя Андрусяка.  Далекого 1900 р. у нашому краї народилась славна «Завальська Січ», яка стала історичним імпульсом до створення армії Українських Січових Стрільців.

Дух творчості, любові до краси та батьківської землі збагатив українську культуру високохудожніми творами в галузі літератури, музики, образотворчого і фотомистецтва, що їх  створили і ще творять  всесвітньовідомі Василь Касіян, Іван Остафійчук, Ярема Гоян, Ганна Гаврилець, Василь Пилип’юк та Богдана Фроляк. Усі вони є лауреатами Національної премії ім. Тараса Шевченка.

Відвідайте гостинну снятинську землю, де у сьогоденні відчувається подих віків!

 

З повагою

 

Голова районної ради                                                                     Іван УГРИН

« назад до переліку

29.09.2016    
Ярослав Барнич із Покуття – музична легенда світової слави
 

Він – талановитий композитор, сильний диригент і музикант, а ще педагог, громадсько-культурний діяч, справжній патріот рідної землі, людина високої духовності, мужній доброволець Українського легіону Січових Стрільців.

30 вересня 2016 року минає 120  років від дня народження славетного Ярослава Барнича, котрий народився у селі Балинці. Рідна Снятинщина з честю віддає шану пам’яті Маестро. З нагоди ювілею митця Джурівській школі мистецтв на Снятинщині присвоєно ім’я Ярослава Барнича. Ім’ям великого  композитора, автора невмирущої пісні-танго «Гуцулки Ксені», багатьох інших музичних творів та оперет, як от “Шаріка” (“Кохання січового стрільця”) також названо сільський Будинок культури у його родинному селі Балинці.

З нагоди 120-ї річниці від дня народження Я. В. Барнича, у рамках Міжнародного дня музики, у м. Снятині 2 жовтня відбудеться вечір пам’яті композитора та музиканта. Місце проведення заходу - Снятинський РБК (початок дійства о 14-й годині). Організатори заходу – спілка самодіяльних композиторів Снятинщини ім. Ярослава Барнича (голова правління Петро Корж), відділ культури райдержадміністрації, міський клуб ім. Н. Яремчука.

 На величне свято музики на честь видатного покутянина із світовим іменем прибудуть відомі творчі особистості, серед яких дослідник творчості Я. Барнича  Людомир Філоненко, кандидат педагогічних наук, доцент музично-педагогічного факультету Дрогобицького державного педагогічного університету ім. Івана Франка. У концертній програмі візьмуть участь учні та викладачі музичних шкіл району, окремі естрадні виконавці, професійні музиканти.

Запрошуємо краян, людей різного віку, залюблених у високе музичне мистецтво, відвідати вечір пам’яті Маестро з Покуття Ярослава Барнича.

 

 

Хто з нас не захоплювався мелодійною ліричною піснею-танго “Гуцулка Ксеня”? Мабуть, жодного українця не знайдеться, котрий не знав би цієї пісні. Знамениту “Гуцулку Ксеню” співав і співає з великим піднесенням увесь український світ. І не тільки! За спогадами племінниці композитора Олени Вергановської, “Гуцулка Ксеня” була  написана в 1932-1933 рр. у Коломиї. Пісня стала настільки популярною, що більшість вважає її народною. Але важливішою причиною є те, що авторство пісні понад 50 років приписували самодіяльному композиторові Романові Савицькому. І тільки з початком відновлення незалежності України почали повертати із несправедливого забуття справжнього aвтора. Цим автором є український композитор, дириґент, педагог, музично-громадський діяч Ярослав Барнич. 30 вересня 2016 року минає 120  років від дня народження славетного композитора.

Народився Я.Барнич 30 вересня 1896 року в селі Балинці Снятинського району Івано-Франківської області в сім’ї директора школи. Вирішальний вплив на формування світогляду молодого Ярослава зробив батько – Василь Барнич: людина освічена, інтелігентна й дуже строга. Перші кроки на ниві музики Я. Барнич зробив, навчаючись у Коломийській ґімназії в 1906-1914 рр. Тут він організовує камерний оркестр зі своїх товаришів. А першим твором, яким диригував молодий маестро, була “Наталка Полтавка” М. Лисенка. Одночасно він вчиться гри на скрипці у відомого коломийського педагога Й.Шнабеля. В цей же час робить перші композиторські спроби.

 

Після початку І Світової війни, у 1914 році, Я.Барнич добровольцем вступає до лав Українських Січових Стрільців. Спочатку перебуває на Закарпатті, потім у Чехії й Галичині. Волею обставин, у жовтні 1915 року успішно закінчує гімназію у Відні. Не забуває і про музичну творчість: разом з Михайлом Гайворонським організовує смичковий квартет УСС. В 1916 р. молодому Барничеві запропонували посаду диригента в Українському театрі товариства “Бесіда”..

Дуже плідною була праця композитора у Львові на початку 20-х років ХХ ст. Він навчається у Вищому музичному інституті ім. М. Лисенка, де опановує диригування та гру на скрипці в професора Е.Зуни, а гармонію й теоретичні предмети – у видатного музиканта В.Барвінського.

B 1924 році Я.Барнич успішно закінчує Вищий музичний інститут ім. М.Лисенка у Львові. Тоді ж записується слухачем на філософський факультет Львівського університету.       Згодом його призначають художнім керівником і диригентом Українського театру товариства “Просвіта” в Ужгороді (1925-1926). В цей час він виїжджає до Берліна, де поглиблює знання з диригування у класі професора Вільгельма Гросса.

 Повернувшись до Галичини в 1927 році, Я.Барнич працює в Самборі вчителем музики в жіночій Учительській семінарії “Рідної школи”. Тут же організовує філіал Музичного інституту ім. М. Лисенка, диригує хором “Самбірського Бояна”. Разом з дружиною Ярославою створює й очолює аматорський театр.

У1939 р. його призначають музичним керівником обласного театру й диригентом симфонічного оркестру в державній філармонії. Через рік створює знаменитий на весь світ Гуцульський ансамбль пісні і танцю.

Відомий Я.Барнич не лише піснею “Гуцулка Ксеня”, а також славнозвісними оперетами: “Шаріка”, “Пригода в Черчі”, популярними піснями-танго “Чи тямиш?”, “Ох, соловію”, “Ще раз!..”, “Львів”, хоровими творами “Ой, маю я чорні брови”, “Богородице Діво”,“В Стрийському парку”. У 1938 році Я.Барнич написав оперету на 3 дії “Гуцулка Ксеня” (лібрето і музика автора, тексти до пісень написав професор гімназії з Коломиї Д.Николишин). Позитивно оцінили оперету провідні музиканти і критики: В.Барвінський, Н.Нижанківський, О.Боднарович, А.Рудницький. Вони вважали Я. Барнича за першого українського композитора, який “сюжети й музику до оперет брав із нашого життя, вбираючи їх у європейські рамки”. Окремі ж з критиків назвали Я. Барнича українським Легаром.

На жаль, з приходом радянської влади у 1939 р. всі оперети Я.Барнича були заборонені, в тому числі славна “Гуцулка Ксеня”, адже вони були пронизані патріотично – національними ідеями, дотепним народним гумором.

У роки німецької окупації (1941-1944) Я.Барнич обіймав посаду диригента Львівської опери. Перед приходом “других совітів”, будучи вже відомим композитором і диригентом, як і значна кількість талановитої мистецької інтелігенції Західної України, композитор змушений був покинути батьківщину і виїхати за кордон: спочатку до Німеччини (1944 – 1949), а пізніше до США, де жив і працював у Філадельфії. Згодом переїжджає до Лорейну, а пізніше до Клівленду (штат Огайо).  У 1952 році в Нью-Йорку створюється Український Музичний Інститут, а в одній із філій – у містах Клівленді і Лорейні Я.Барнич викладає гру на скрипці та теоретичні предмети. Впродовж 15-ти років (1951–1966) Я. Барнич працював художнім керівником та диригентом Українського хору імені Т. Шевченка (Клівленд, США) й провів з ним понад 100 великих імпрез.

23 квітня 1966 р. українська діаспора США широко відзначила 70-річчя композитора. З цієї нагоди, в урочистій обстановці, йому було вручено почесну “Золоту батуту” – одну з   найвагоміших нагород в  українській діаспорі. Були виголошені поздоровлення Папи Римського (Павла VI) і кардинала Йосипа Сліпого.

Помер композитор 1 червня 1967 р. Похований у Клівленді (Огайо, США). Остання робота мистця – п’єса-казка на три дії “Чародійна сопілка”.

Завдяки окремим науковцям і музикознавцям вдалося дослідити творчий доробок Я. Барнича. Таким дослідженням займалися Осип Гайський, Петро Медведик, Степан Пушик, Валер’ян Ревуцький, Степан Стельмащук, Людомир Філоненко, Орест Яцків та ін. Як приємно, що музика Барнича перемогла злий час і творчість видатного українського музиканта, впевнено повертається до слухача, щоби зайняти належне місце серед цінних надбань української культури. У селі Балинці, в якому народився композитор, йому відкрито меморіальну дошку. В Коломиї іменем Барнича названо вулицю. З нагоди 120-ї річниці від дня народження митця Джурівській школі мистецтв на Снятинщині присвоєно ім’я Ярослава Барнича.

Віват, Маестро!