Онлайн бібліотека
« назад до переліку

Борис Гуцуляк. Великий скарб маленького міста
 

Автори ідеї створення цього видання та колектив виконавців намагалися зробити так, щоб вийшло в світ щось більше, аніж сам буклет робіт Б. Гуцуляка. Це своєрідний реквієм пам’яті Великого Майстра на папері.

Книжка складається з двох розділів: «СКУЛЬПТУРА» (переважно бронза і мармур) та «КОЛАЖІ» (сюрреалістичні фотофантазії автора у співпраці з талановитим художником світлин Яремою Процівим). У ній можна також ознайомитись з рецензіями на творчість Бориса Гуцуляка відомих віртуозів українського красного письменства Тараса Прохаська, Володимира Єшкілєва, Юрія Андруховича, Івана Ципердюка, Василя Добрянського та спогадами про нього Володимира Чипиги, Ярослава Семелюка, Тетяни Вовк.

Скульптурні роботи оздоблені поетичними асоціаціями з-під пера Володимира Чипиги.

Тематична лінія розділу «Скульптура»: Вступ, Жінка, Великі імена, Філософія буття, Пори року, Завершення життя Майстра.

 

Борис Гуцуляк народився 2 лютого 1943 р. у м. Снятині Івано-Франківської області – у інтелігентній родині педагогів.

Батько – Володимир Миколайович – знаний на Покутті майстер фотографії, викладав українську мову та креслення в місцевій середній школі ім. В. Стефаника. Був залюблений у Карпати, регулярно організовував виправи шкільної молоді на майже всі вершини гір Гуцульщини.

Мати – Марія Дмитрівна – відома своїми автентичними вишивками. Вона також педагог, навчала в тій таки школі рукоділля.

Борис навчався в ЗОШ ім. В. Стефаника (завдяки своїм непересічним здібностям з першого класу хлопчина одразу був переведений до третього), але закінчувати десятилітку змушений у с. Вовчківцях (1959 р.). Скандал спричинило те, що він намалював Тризуб і публічно його демонстрував.

Після завершення початкового навчання, відслужив три роки на Північному флоті. Повернувшись до Снятина, працював інструктором зі спорту в колгоспі ім. Леніна, пізніше – на аналогічній посаді в місцевому УТОСі (Товаристві незрячих) аж до пенсії. Заочно закінчив Львівський інститут лісництва (політехнічний факультет).

Весь той час активно займався спортом – культуризмом. Вправлявся на власноруч зроблених знаряддях. Неодноразово ставав переможцем та призером престижних турнірів.

Борис не мав власної мистецької майстерні, для виготовлення своїх бронзових шедеврів використовував кузні в Снятинському сільськогосподарському технікумі, в селах району, а також на підприємствах сусідньої Коломийщини та обласного центру.      

Помер після тяжкої хвороби 26 серпня 2009 року. Похований у Снятині на міському кладовищі.